Що зі світової класики у суспільному надбанні досі не перекладено українською, що з цього можна взяти вже сьогодні — і чому 1 січня 2027 року стало найважливішою датою цього проєкту.
Канон «1001 Books You Must Read Before You Die» — 1318 позицій із шести редакцій 2006–2018 років. Після звірки з датами смерті авторів 395 творів перебувають у суспільному надбанні в Україні: їхні автори померли не пізніше 1955 року, тож 70-річний строк охорони спливе.
Автоматичний скринінг по Wikidata й українській Вікіпедії знайшов сліди українського перекладу для 145 із них. Топ-60 «не знайдених» за глобальною впізнаваністю перевірили вручну по книгарнях і бібліотечних каталогах: 37 виявились справжніми прогалинами, 10 — частковими, 8 уже закриті сучасними виданнями, 5 перевірити не вдалося.
Найважливіше ринкове спостереження зроблене мимохідь: серед усіх 60 перевірок не підтверджено жодної електронної книжки. Українська перекладна класика існує майже виключно як паперовий том за 316–770 грн. А безкоштовний архів «Чтиво», який тримав цей пласт понад двадцять років, у березні 2026-го закрився остаточно.
Тут час — не фон, а головна змінна. Причина в нормі, яку легко проґавити: для посмертно реабілітованих авторів 70 років рахуються від року реабілітації, а не смерті (стаття 31, частина 6 Закону № 2811-IX). Розстріляних 1937 року реабілітували у 1956–1958-му — тому більшість Розстріляного відродження стає вільною аж наприкінці 2020-х.
І окремо — те, що проґавили всі три дослідження: перекладач має власні права. Отже переклади теж переходять у суспільне надбання, і разом з авторами звільняється ціла бібліотека.
Валер’ян Підмогильний був не лише прозаїком. Він організував, відредагував і переклав багатотомники Мопассана (10 томів), Бальзака (15) й Анатоля Франса (25) — плюс Флобер, Вольтер, Гюго, Дідро, Доде, Меріме, Стендаль.
У самому лише каноні «1001 Books» його переклади знайшлися для семи творів. Підтверджено дослівно в джерелі: «Вольтер. Кандід: філософські повісті. Переклад з французької: Валер’ян Підмогильний. Київ: Слово, 1927». Усе це стає вільним 1 січня 2027 року.
Ці переклади не треба ані замовляти, ані генерувати, ані віддавати редакторові-носію. Потрібні скан, розпізнавання й вичитка — те, що волонтери роблять добре. Питання якості штучного інтелекту тут просто не виникає.
Перевірка показала: Internet Archive має 26 записів на Підмогильного, і жоден із них не переклад. «Діаспоріана» — нуль. «Чтиво» закрите. Томи 1927–1934 років лежать у бібліотечних фондах, і це головний ризик усієї ідеї.
Після 1937 року книжки репресованих вилучали, а імена знімали з титулів. «Мертві душі» 1934 року вийшли в перекладі Григорія Косинки без його імені — лише з поміткою «під редакцією Валер’яна Підмогильного», бо Косинку вже розстріляли.
Видання 1927–1930 років друковані харківським правописом: «кляса», «Атени», «б’юро». Лишати як пам’ятку чи адаптувати під сучасну норму — розвилку треба пройти свідомо, до першого релізу.
Позначка «скринінг» означає, що вердикт дав автомат і людина його не перевіряла. На перевіреній вибірці автомат помилявся приблизно в третині випадків — тож ці рядки є кандидатами, а не фактами.
| Твір | Автор | Рік | Мова | Вердикт | Впізнаваність | Ціна й формат |
|---|
Оригінал і переклад — два різні об’єкти права. Оригінал вільний, а переклад захищений 70 років після смерті перекладача. Сидір Сакидон помер 1974 року, тож його «Вільгельм Майстер» заблокований приблизно до 2045-го. Микола Лукаш — до 2059-го, Григорій Кочур — до 2065-го.
Тому десять «часткових прогалин» насправді найкращі мішені. Оригінал вільний, назва читачеві знайома, старий текст юридично замкнений, а безкоштовної легальної версії не існує й існувати не може.
І окремо — найдешевший з усіх напрямків: чотири сучасні професійні переклади існують, але розпродані й не мають електронної версії. Томас Гарді у перекладах Дмитра Троценка та Вікторії Меренкової, Італо Звево у Мар’яни Прокопович, Гете у Юрка Прохаська. Усі перекладачі живі. Домовитись про електронне видання — це лист, а не рік роботи.
Умови конкурсу Українського інституту книги кажуть дослівно: «Договір з правовласником не додається до проєктів щодо перекладу творів, які належать до суспільного надбання». Класична література стоїть першою в переліку пріоритетів напряму.
| Програма | Сума | Хто подається | Бере суспільне надбання |
|---|---|---|---|
| Translate UkraineУкраїнський інститут книги | до €8 000 | видавець — іноземна або вітчизняна юрособа | так, прямо в умовах |
| House of Europeпереклад українською | до €4 000 | українські ТОВ, ГО або ФОП | не з’ясовано |
| House of Europeпереклад з української | до €5 000 | видавець ЄС або Британії | не з’ясовано |
| Peterson Literary FundКанада | CAD 2 000–10 000 | перекладач-фізособа | не з’ясовано |
| English PEN TranslatesБританія | сер. £2 750 | лише британські видавці | не з’ясовано |
| NEA TranslationСША | $10 000–25 000 | лише резиденти США | так, з обґрунтуванням |
Жодна програма не забороняє AI-переклад письмово — але й не дозволяє. Тема просто відсутня в їхніх документах. Натомість Amazon KDP має чітке визначення, і воно не на нашу користь: переклад, зроблений інструментом на основі ШІ, лишається «створеним ШІ» навіть після суттєвої редактури.
«Комубук» за одинадцять років закриває цілі кампаній на 17–64%. Реалістична оцінка для нового проєкту без імені — 20–60 тисяч гривень за кампанію. Це інструмент доказу попиту, а не джерело фінансування.
Українські переклади, чиї перекладачі померли до 1956 року, і анонімні переклади, видані до 1956-го, вже у суспільному надбанні. Їм потрібні розпізнавання, вичитка й верстка — те, що волонтери роблять добре. Немає ризику якості, немає витрат на редактора і немає конкуренції: ніхто не змагається за право роздавати книжки безкоштовно.
Спершу з’ясувати, чи скани перекладів Підмогильного існують узагалі — це вирішальне питання, і поки що відповідь негативна. Якщо томи знайдуться, у день переходу випустити першу партію. Інформаційний привід готовий сам собою, а вікно подачі на Translate Ukraine відкривається за тиждень.
Волпол, Клейст, Вортон, Шопен. Саме тут потрібен штучний інтелект і жива редактура, саме тут лежить репутаційний ризик — і саме тому цей шар має бути третім, коли пайплайн уже працює, а спільнота вже є.